В інтересах клієнта доведено правомірність договору купівлі-продажу

            Продавець за договором звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна з підстав його фіктивності.

            В процесі розгляду справи було з'ясовано, що факт оплати по договору — купівлі продажу із затримкою у декілька днів не може свідчити ані про недійсність правочину відповідно до статті 215 ЦК України, ані про його фіктивність згідно статті 234 ЦК України.

            Так, відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

            Необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

            В якості правових наслідків порушення строків виконання зобов'язань стаття 611 ЦК України вказує виключно на: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

            Оскільки недійсність фіктивного правочину пов'язана з порушенням п'ятої умови дійсності правочину (ч.5 ст.203 ЦК України) як такого, що не був спрямований на реальне настання тих правових наслідків, які обумовлені ним, то докази виконання сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна у даній справі, свідчать про юридичну неможливість застосування вказаної норми законодавства до спірних правовідносин.

            Крім того, позивачем жодним чином не було обґрунтовано і недобросовісного одержання покупцем вигоди, що характерно для мети укладення фіктивних правочинів, яка б у такому разі носила протиправний характер.