Суд відмовив банку у стягненні з нашого клієнта заборгованості за кредитом.

Деталі

Опубліковано: Середа, 23 травня 2018, 16:40

Банківська установа звернулась до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з фізичної особи – споживача, обґрунтовуючи це тим, що боржник не виконував свої грошові забов’язання.

Суд першої інстанції позовні вимоги банку задовольнив частково, не взявши до уваги твердження відповідача про пропуск банком строків позовної давності, стягнув з боржника основну заборгованість та відсотки.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким рішенням, та скасував його з підстав недотримання банком строків звернення до суду.

Зокрема суд зазначив, що договір про видачу та обслуговування кредитної картки між сторонами був укладений у 2012 році. Боржник припинив виконувати свої зобов’язання у травні 2014 року, а позивач звернувся до суду у червні 2017 року, тобто з порушенням трирічного строку звернення до суду.

В листопаді 2014 року банком було списано певну суму грошей в рахунок погашення процентів за кредитним договором замість боржника, проте суд не прийняв цей аргумент в якості доказу  переривання строку позовної давності, оскільки боржник із заявою про списання банком будь-яких сум з карткового рахунку на погашення заборгованості не звертався.

Таке списання банк зробив за власною ініціативою, тому це не може свідчити про визнання боржником боргу в повному обсязі, а отже і про переривання строку позовної давності.

За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 266 ЦК України та частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, з огляду на вищевикладене банк мав право пред’явити вимогу до відповідача про стягнення заборгованості за цим кредитним договором  у період часу з травня 2014 року (останній платіж) по травень 2017 року, тоді як з позовом звернувся лише у червні 2017 року, тобто в порушення приписів ст. 256 ЦК України поза межами трирічного строку.