Верховний Суд задовольнив нашу скаргу, подану в інтересах приватного нотаріуса.

            06 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду та залишив в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва про задоволення адміністративного позову нашого клієнта (приватного нотаріуса) - про скасування наказу Міністерства юстиції України.

            Оскаружваним наказом відповідача було тимчасово блоковано доступ приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасовано записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених на підставі цих рішень.

            Оскаржуваний наказ був прийнятий відповідачем на підставі висновків Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги банку.

            Задовольняючи касаційну скаргу нашого клієнта — приватного нотаріуса, Верховний Суд надав оцінку як порушенню процедури розгляду комісією скарги банку, так і невідповідності висновків комісії та апеляційного суду фактичним обставинам справи та чинному законодавству України щодо вчинених нотаріусом реєстраційних дій з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також зазначив про порушення протиправним рішенням відповідача права на мирне володіння майном у розумінні Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини.

            Судом було встановлено, що оголошення відповідача про засідання Комісії на певну дату стосувалося трьох різних скарг і передбачало повідомлення про те, що 24.02.2017 року о 10-00 відбудеться засідання Комісії, запрошення скаржників/їх представників та заінтересованих осіб (без їх ідентифікації), найменування скаржника (банку), дату та номер скарги та дату і номер її реєстрації у Міністерстві юстиції України. Відомості про час оприлюднення на сайті Міністерства юстиції України в матеріалах справи відсутні.

            За таких обставин оголошення відповідача не може вважатись «належним» за ознакою змісту, оскільки не відповідає вимогам, що зазначені в Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, який затверджений Постановою КМУ від 25.12.2015 року за № 1128.

            Натомість, відповідно до п.9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/ або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час і місце розгляду скарги з причин, що незалежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

            Слід враховувати, що використання прислівника «обов'язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

            З огляду на це, неповідомлення скаржника та /або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших зацікавлених осіб, зазначених у скарзі, не може вважатись формальним порушенням.

            Способи повідомлення визначені у п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: - телефонограмою, - шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, - засобами електронної пошти.

            Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги та час і місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли розуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

            Водночас, приватний нотаріус, дії якої оскаржувались, у засіданні Комісії участі не брала. Вона стверджувала, що відповідно до поштового штемпеля лист з повідомленням про розгляд скарги було надіслано з Києва 28.02.2017 року, а отримала вона його 03.03.2017р., тобто вже після розгляду скарги. Отже, щодо неї не дотримано вимог закону про належне повідомлення про час та місце розгляду скарги. Це порушення призвело до того, що розгляд скарги, яка стосується її безпосередньо, було проведено без неї та без урахування її пояснень.

            Як зауважив Верховний Суд, позбавлення державного реєстратора, дії якого оскаржувались, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обгрунтованість рішення.

            Оскільки підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідної комісії, прийнятий на засіданні, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував зазначений в п. 8 Порядку № 1128 обов'язок комісії під час розгляду скарги по суті встановити наявність чи відсутність обставин, що обгрунтовують заперечення скаржиника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги.

            Абзацом першим п.11 Порядку № 1128 визначено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

            У контексті наведеної норми Верховний Суд дійшов висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють дотриманню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення спору.

            Проте, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував причин неприбуття приватного нотаріуса на засідання Комісії, не з'ясував підстав, з яких вона не реалізувала своє право надати пояснення щодо скарги банку. Переооцінюючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки відсутності належних доказів своєчасного повідомлення всіх осіб, яких стосувалася скарга банку, на засідання комісії, що її розглядала. Отже, Верховний Суд не погоджується з позицією апеляційного суду в оскаржуваній постанові щодо факту належного повідомлення про дату і місце розгляду скарги зацікавлених осіб на офіційному сайті відповідача та вважає правильним висновки суду першої інстанції з цього питання.

            На думку колегії суддів, посилання представників Міністерства та банку на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу є необгрунтованими оскільки, важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

            Оскільки комісія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерство юстиції України порушили встановлену законом процедуру прийняття рішення, внаслідок чого приватного нотаріуса було позбавлено можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосувалася її особисто, колегія суддів доходить висновку про протиправність оскаржуваного наказу в частині, що стосується приватного нотаріуса, з цих підстав, погоджується з доводами її касаційної скарги та вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

            Крім того, Верховним Судом зазначено, що скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є «втручанням» у майнові права осіб, оскільки з такими записами пов'язане як визнання права власності, так і можливість його реалізації. Аналізуючи «законність» втручання», Суд звертає увагу, що Міністерство юстиції України порушило процедуру, встановлену статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також задовольнило скаргу за відсутності підстав для цього. Відтак, втручання у право на мирне володіння майном не можна вважати таким, що вібулось «на умовах передбачених законом». Відтак мало місце порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

            З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/75175400 .