Чи може подружжя претендувати на бізнес

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 04 листопада 2014, 12:43

                Досить часто предметом розділу майна подружжя стають права на прибуток підприємств і майно передане до статутного капіталу юридичної особи. У зв'язку з цим, актуальним є і питання про отримання нотаріально засвідченої згоди від другого з подружжя на передачу до статутного капіталу майна (коштів) подружжя, а також про необхідність отримання такої згоди для подальшого відчуження частки в статутному капіталі юридичної особи. На дане питання законодавство не дає однозначної відповіді. Судові інстанції користуючись законодавчою невизначеністю теж приймають різні рішення. Так що ж складного в цьому питанні?

               Ще в 2012 році Конституційний Суд України при розгляді справи про офіційне тлумачення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України прийшов до висновку, що статутний капітал і майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності. Отже, при відчуженні учасником (засновником) своєї частки в статутному капіталі необхідна згода другого з подружжя.
            У тому - ж 2012 році Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму рішенні зазначив, що майно (в тому числі гроші та майнові права), передане до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю учасниками (засновниками) є виключною власністю юридичної особи, а частки в статутному капіталі цього товариства є виключною власністю його учасників. У зв'язку з чим, будь-які дії учасників спрямовані на відчуження частки в статутному капіталі вимагають згоди другого з подружжя.
            Таким чином, суди зійшлися в єдиній думці про необхідність отримання згоди другого з подружжя при відчуженні одним з подружжя належної йому частки в статутному капіталі юридичної особи. Однак, не зійшлися в думці щодо суб'єкта права власності на майно, передане до статутного капіталу юридичної особи. Важливе значення при вирішенні даного питання має форма власності юридичної особи. У зв'язку з чим, власником майна переданого до статутного капіталу приватного підприємства є подружжя, а майна переданого до статутного капіталу господарського товариства (наприклад товариства з обмеженою відповідальністю) - юридична особа.
            У 2013 році Верховний Суд України прийняв своє рішення, в якому виклав зовсім протилежну позицію. Висновок ВСУ: розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника. Саме тому, відчуження за власним розсудом учасником своєї частки в статутному капіталі не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі другого з подружжя і не в інтересах сім'ї. У разі передачі одним з подружжя майна до статутного капіталу товариства з метою здійснення підприємницької діяльності, таке майно вважається власністю господарського товариства, а подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним з них, як засновником шляхом участі в управлінні товариством. Другий же з подружжя набуває право вимоги певних сум у разі поділу майна між подружжям, що в свою чергу дозволяє учаснику господарського товариства розпоряджатися належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого з подружжя. Таким чином, Верховний суд України вважає, що згода другого з подружжя на відчуження частки в статутному капіталі товариства не потрібна!
            Виникає питання, хто правий і чиєї позиції дотримуватися при виникненні подібних суперечок? Правда перебуває десь посередині. Перш за все, потрібно пам'ятати, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має як майнові права (право брати участь в розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди); право на отримання частини прибутку пропорційно частки учасника у статутному капіталі; право на відчуження належної частки та ін.), так і особисті немайнові права (право брати участь у загальних зборах учасників, право брати участь у справах товариства і т.д.). Реалізація немайнових прав не повинна порушувати майнові права інших осіб. І навпаки, реалізація майнових прав не повинна порушувати немайнові права. Оскільки для людини важливі як майнові права, так і немайнові, то не існує і приоритету одних прав над іншими. Відповідно до норм цивільного права при здійсненні своїх прав особа повинна утримуватися від дій які можуть порушити права інших осіб. Таким чином, якщо реалізація одним з подружжя корпоративних прав при управлінні справами товариства, в тому числі і шляхом продажу належної йому частки в статутному капіталі товариства, призводить до порушення прав іншого з подружжя, зокрема порушення права на отримання частини майна пропорційно частці в статутному капіталі або права на отримання частини прибутку (доходу) від діяльності товариства, то такі дії одного з подружжя не можуть вважатися правомірними. Отже, в таких ситуаціях нотаріально засвідчена згода другого з подружжя на відчуження корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі товариства необхідна і є обов'язковою!
            Однак, дане питання досить глибоке і не може мати шаблонних положень для всіх випадків і ситуацій. У зв'язку з чим, необхідно досліджувати інтереси кожного з подружжя у разі виникнення розбіжностей і керуватися принципами розумності та справедливості, як основоположними. І, звичайно ж, керуватися здоровим глуздом!