Суд не може визнати право власності інвестора на незавершене будівництво.

 Верховний Суд України під час розгляду справи дійшов висновку, що право власності інвестора на об’єкт нерухомого майна, як об’єкт незавершеного будівництва, не може бути визнано судом в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.

 Свою позицію ВСУ мотивує тим, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Оскільки, відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний механізм, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на окремі об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

В даному ж випадку у інвестора, під час будівництва, виникло лише майнове право на нерухомість – об’єкт будівництва (інвестування), а не право власності на об’єкт нерухомого майна. У зв’язку з тим, що право власності на об’єкт інвестування інвестор може набути лише після прийняття такого об’єкта до експлуатації та в порядку встановленим Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність».