Наслідки встановлення судом удаваності правочину.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховний Суд України під час розгляду справи №6-1026цс16 дійшов висновку, що установивши під час розгляду справи удаваність правочину, суд має визнати для приховання якого саме правочину його вчинено, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Свою позицію ВСУ обґрунтовує тим, що відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.