Про витребування майна в особи, яка не є стороною правочину

30.11.2016 року Верховний суд України при розгляді справи № 6-2069цс16 звернув увагу на механізм обрання правильного способу захисту порушеного права щодо повернення майна.

Розглядаючи зазначену справу колегія суддів дійшла висновку, що суди апеляційної та касаційної інстанцій помилково прийняли рішення про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення, яке не ґрунтується на матеріалах справи, а висновок про порушення Київською міською радою норм статей 118, 123 ЗК України при вирішенні питання про надання відповідачу у власність земельної ділянки не відповідає змісту зазначених норм. Саме тому, Верховним судом України, було прийнято рішення про задоволення заяви та скасування рішень попередніх інстанцій.

Також, окрему увагу судом при перегляді справи було звернено на помилково обраний прокурором спосіб захисту порушеного права у цій справі.

Згідно із ст. 216 ЦК України - реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.