Угода, яка укладена стороною під вплив тяжких для неї обставин та на вкрай невигідних умовах, може бути визнана недійсною. Це правило розповсюджується і на договір дарування (висновок ВСУ).

Деталі

Опубліковано: Четвер, 12 січня 2017, 14:32

 21.12.2016 року Верховним судом України під час розгляду справи № 6-2766цс16 про визнання договору дарування недійсним було встановлено наступне:

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.    Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (пункт 1 статті 717 ЦК України).

Суд прийшов до висновку, що спірний договір дарування підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України з огляду на встановлені фактичні обставини у справі, а саме: предметом договору є квартира, яка є єдиним житлом дарувальниці; остання є особою похилого віку, одинокою і безпомічною; не може самостійно забезпечувати та обслуговувати себе й потребує стороннього догляду; перенесла інсульт, інфаркт, має інші тяжкі захворювання; не має близьких родичів; тому вказані обставини спонукали позивачку укласти договір дарування на вкрай невигідних для неї умовах і під впливом зазначених тяжких обставин; цей договір не відповідав внутрішній волі позивачки (передача майна в обмін на допомогу та догляд).

Також, суд звернув увагу на те, що до даних правовідносин слід застосовувати ст. 233 ЦК України, з огляду на те, що вказана стаття не передбачає обмежень чи заборон застосування її до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування.