Правові підстави стягнення курсової різниці

19.01.2017 року Вищим господарським судом України було розглянуто справу № 904/4782/16 про стягнення курсової різниці, інфляційних втрат та 3% річних за договором.
Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, позицію яких підтримав і ВГС України, виходили з того, що  позивачем при розгляді справи про стягнення основної заборгованості за цим же договором у аналогічній справі № 904/10002/15, не було заявлено вимог про стягнення курсової різниці, інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на неї, та він таким чином не скористався своїм правом здійснити перерахунок ціни договору з урахуванням курсової різниці.
Отже, з постановленням судового рішення від 27.01.2016 року по справі № 904/10002/15  про стягнення основної заборгованості між сторонами припинились договірні зобов’язання, оскільки після винесення рішення суду, яким стягнуто певну суму, договірні правовідносини сторін трансформуються у грошове зобов’язання, невиконання якого допускає можливість застосування до боржника положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.