Формула захисту успішно захистила інтереси нотаріуса

            Апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу апелянта та залишив без змін рішення районного суду, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову до приватного нотаріуса у справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

            Судом встановлено, що в результаті скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек було виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягала відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

            Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

            Отже, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.

            В свою чергу, державна реєстрація обтяжень нерухомого майна іпотекою проводиться виключно за заявочним принципом, а нотаріус/державний реєстратор не має права відступати від відомостей зазначених в поданій заявці.

            За таких обставин, всі дії з заповнення форм та внесення відомостей у державні реєстри при реєстрації обтяження іпотекою об'єкта нерухомого майна, здійснені приватним нотаріусом з урахуванням вимог чинного законодавства України.

            Слід враховувати, що для застосування цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди необхідна наявність чотирьох складових: протиправної поведінки, вини, завдання шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданням шкоди. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність особи за завдання шкоди.

            Оскільки діями відповідача, які судом визнані правомірними та такими, що відповідають приписам діючого законодавства, будь-яка шкода, як матеріальна, так і моральна позивачу заподіяна не була, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.