Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»

Деталі

Опубліковано: Четвер, 16 січня 2014, 15:02

17 грудня 2013 року Пленумом ВГСУ України було винесено постанову №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань». Даною постановою було роз’яснено питання пов’язані із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ. Підчас винесення постанови було розглянуто та роз’яснено наступні питання.

Які зобов’язання є грошовими; правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов’язань; момент виконання грошового зобов’язання; коли допускається відшкодування моральної шкоди у зв’язку з порушенням грошових зобов’язань; коли виникають грошові зобов’язання; як визначається строк виконання зобов’язання; чи є обов’язковим досудове звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних; чи включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені день фактичної сплати суми заборгованості; визначення та нарахування штрафних санкцій та 3% річних; визначення інфляційних нарахувань та стягнення інфляційних нарахувань; визначення процентів річних від простроченої суми їх розмір та строки позовної давності щодо стягнення процентів річних від простроченої суми.

Питання, пов’язані із співвідношенням процентів річних і процентів за користування чужими коштами, а саме те, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов’язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов’язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, – це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Питання, пов’язані зі стягненням інфляційних нарахувань і відсотків річних після прийняття судового рішення. Тобто, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов’язання.

Також зазначеною постановою роз’яснено, що грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.