Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян"

Деталі

Опубліковано: Четвер, 23 січня 2014, 14:37

16 січня 2014 року було прийнято в цілому проект Закону "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян", який підписано президентом України 18 січня 2014 року та набрав чинності 22 січня 2014 року.

Зазначений Закон, серед іншого, доповнив Кримінальний кодекс України статтею 151-1, яка встановлює відповідальність за «наклеп».

Статтею визначено:

               1. Наклеп, тобто умисне поширення завідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

               2. Наклеп у творі, що публічно демонструється, в засобах масової інформації або в мережі Інтернет, а так само вчинений особою, раніше судимою за наклеп, -

карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року.

            3. Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні  тяжкого чи особливо тяжкого злочину, -

карається виправними роботами на строк від одного до двох років або обмеженням волі на строк до двох років.

Необхідно зазначити, що у КК України 1960 р. відповідальність за наклеп була передбачена статтею 125, а за образу статтею 126. За відсутності кваліфікуючих ознак наклеп вважався злочином, що не являє великої суспільної небезпеки, а справи по обвинуваченню у його вчиненні відносились до справ приватного обвинувачення.

Під час прийняття нового КК України (у 2001 році) до нього не було включено статтю про наклеп з огляду на те, що наклеп є різновидом поширення неправдивих відомостей, які принижують честь та гідність особи.

Також, одним з аргументів щодо відсутності необхідності включення статей про наклеп та образу при прийнятті КК України у 2001 було те, що   поняття «наклеп», «образа», як і «честь», «гідність» та «ділова репутація» мають суб'єктивний індивідуально визначений характер. Відповідно й рішення про звернення до суду в цьому випадку має приймати особа, котра зазнала негативних наслідків від поширення завідомо неправдивих, недостовірних та негативних відомостей або інформації чи від образи.

Немайнові особисті (приватні) права осіб, якими є честь, гідність, репутація, до цього часу, відносились виключно до предмету регулювання цивільного права. Статтями 28 і 32 Конституції України, а також статтями 297 та 299 Цивільного кодексу України закріплюється право кожного на повагу до його гідності та честі, а також на недоторканість ділової репутації. При порушенні таких прав особа може звернутися до суду з позовом про захист гідності, честі та ділової репутації, які за статтею 201 ЦК відносяться до немайнових благ, що охороняються цивільним законодавством. Заподіяння моральної шкоди цим об’єктам цивільно-правової охорони шляхом розповсюдження недостовірних відомостей чи інформації підлягає відшкодуванню (стаття 23 ЦК).

19 липня 2012 року в Верховній Раді України знову було зареєстровано проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини.

Але при його розгляді було визначено, що прийняття запропонованих змін призведе до порушення міжнародних зобов’язань щодо дотримання стандартів свободи слова, взятих Україною перед Радою Європи і викладених в Резолюції № 1239 (2001)  Парламентської Асамблеї Ради Європи  «Свобода вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні» та Рекомендаціях № 1513 (2001)  Парламентської Асамблеї Ради Європи  «Виконання обов'язків і зобов'язань, взятих  Україною при вступі до Організації».

Саме на виконання зазначених вимог ПАРЄ в 2001 році Україна декриміналізувала наклеп та образу і вилучила ці статті з нового Кримінального кодексу.

У зв’язку з чим 02 жовтня 2012 року проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини, було знято з розгляду.

Прийнятим законом від 16 січня 2014 року, не визначено, яким чином буде розпочате досудове слідство, тобто у формі приватного обвинувачення чи правоохоронні органи будуть самі визначати наявність порушення чиєїсь честі, гідності та міру недостовірності інформації щодо конкретної особи.

Використання нововведеної норми КК України, може призвести до конфлікту з гарантованими Конституцією та міжнародними угодами правами та свободами людини і громадянина, що в свою чергу викликатиме або порушення гарантованих прав та свобод, або до не функціонування кримінально-правової норми.

Оскільки на даний час існує, гарантований Конституцією, іншими нормативними актами України, а також міжнародними угодами, правовий порядок захисту честі, гідності та ділової репутації особи, то незрозумілим залишається процедура визначеності межі, яка буде відділяти захист інтересів особи у цивільно-правовому полі від кримінального правопорушення.