Правова позиція Верховного Суду України у справі про стягнення заборгованості за поставлений товар

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 07 липня 2014, 15:42

01 липня 2014 року судова палата у господарських справах Верховного Суду України розглянула справу №3-32гс14 щодо стягнення заборгованості.

В своїй постанові Верховний суд зазначив, що визначення в договорі порядку сплати пені та суми за користування чужими грошовими коштами за порушення зобов’язання не може суперечити положенням Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Частиною 2 ст. 712 ЦК України застережено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов’язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов’язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення, в разі їх визначення в договорі, охоплюються визначенням пені.

У зв’язку з чим, суд прийшов до висновку про те, що в разі визначення в договорі, за порушення зобов’язання, одночасно пені та суми за користування чужими грошовими коштами, то вказане є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов’язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.