Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-100цс14 про стягнення заборгованості за договором позики

Деталі

Опубліковано: Середа, 17 вересня 2014, 14:40

03 вересня 2014 року Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України прийнято постанову у справі №6-100цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за договором позики. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 1 495 805 грн., 3% річних в розмірі 64 422,07 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 79 185,39 грн., а також пені в розмірі 7 838 018,20 грн. за весь період прострочення виконання зобовязання (близько 2 років).

Суди погодились з позицією позивача та задовольнили позовні вимоги в повному обсязі, в тому числі стягнули пеню у повному обсязі за весь період прострочення. При цьому, суди зазначили, що підстав для зменшення розміру пені не вбачається, оскільки відповідач не звертався із відповідною заявою, та дійшли висновку, що пеня підлягає стягненню в повному обсязі за весь період прострочення.

Однак, ВСУ зазначив, що стягнувши пеню за весь час прострочення, суди неправильно застосували норму пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України; також  встановивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобовязання (разом із нарахованою індексацією та 3% річних), суди не застосували до спірних правовідносин норму частини 3 статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

У звязку з чим, ВСУ висловив наступну правову позицію.

За правилами п. 1 частини 2 статті 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов’язання, не може перевищувати 1 року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна  давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина 3 статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 3 статті 10 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.