Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-113цс14 про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання судового рішення

23 вересня 2014 року Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України прийнято постанову у справі №6-113цс14, предметом якої був спір про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання вироку суду в частині задоволення цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення апеляційного суду про відмову у позові та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено.

Верховний Суд України зазначив, що касаційним судом правильно застосовано приписи статті 625 ЦК України, у звязку з чим Суд зробив наступний правовий висновок.

Відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов’язанням.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.