Постанова Верховного Суду України від 23.12.2014 р. у справі №3-196гс14 про припинення поруки

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 19 січня 2015, 12:02

У заяві Банк просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 15 липня 2014 року у справі № 916/101/14, якою залишено без змін рішення судів нижчих інстанцій про відмову у позові Банка до поручителя про стягнення коштів, та задоволено позов поручителя про визнання поруки припиненою.

Переглядаючи дану справу, судова палата у господарських справах Верховного Суду України вказала наступне.

Як встановлено судами, 27 грудня 2006 року між Банком і фізичною особою (позичальником) укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 1 190 000 доларів США з кінцевою датою погашення 24 грудня 2027 року для оплати за дачні будівлі та гараж.

27 грудня 2006 року на забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком і поручителем укладено договір поруки.

Крім того, 15 квітня 2009 року між Банком та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої сторони домовилися про встановлення Банком позичальнику повної відстрочки погашення основного боргу терміном на 6 місяців та доповнили договір наступним положенням: “У разі невиконання позичальником обов’язку, встановленого частиною шостою пункту 3.3.2 договору, щодо надання звітності про фінансово-майновий стан у зазначений договором строк, Банком буде підвищено відсоткову ставку за кредитом на 1 % річних”. Також, Банком і боржником узгоджено інший графік погашення кредиту, відповідно до якого місячний розмір повернення кредиту збільшився з 4 722,22 доларів США до 4 851,60 доларів США.

За результатами розгляду справи суди відмовили у задоволенні позову та задовольнили зустрічний позов.

При цьому в основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що надання позичальнику додатковою угодою відстрочки з погашення кредиту строком на 6 місяців, під час якої позичальник здійснював чергові платежі за кредитним договором, призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди. Зокрема, збільшився розмір щомісячного платежу та сума залишку несплаченої кредитної заборгованості позичальника порівняно з графіком, визначеним до укладення додаткової угоди, а також збільшився розмір нарахованої пені за порушення виконання кредитного зобов’язання. Крім того, збільшилася сума відсотків, які нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Отже, припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України можливе тоді, коли наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди. У зв’язку з цим надання Банком позичальнику повної відстрочки погашення основного боргу терміном на 6 місяців без продовження строку дії кредитного договору хоча і є зміною зобов’язань, але не припиняє поруки, оскільки не збільшує розміру відповідальності самого поручителя.

Водночас ці висновки суду касаційної інстанції не спростовують правильності рішення про припинення поруки з іншої підстави.

Так, за змістом частини першої статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Як встановлено судами, при укладенні додаткової угоди до кредитного договору сторони передбачили можливість підвищення відсоткової ставки за кредитом на 1 % річних у разі невиконання позичальником обов’язку щодо надання звітності про фінансово-майновий стан у зазначений договором строк. При цьому згоди поручителя на таку зміну не було одержано та за умовами договору поруки не передбачено можливості зміни розміру процентів.   

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення.