Правовий висновок Верховного Суду України у справі про визнання поруки припиненою.

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 30 січня 2015, 15:14

Суть спору.

10 липня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і позичальником укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 25 200 доларів США на строк до 10 липня 2013 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і поручителем укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник.         

5 лютого 2010 року поручитель отримав від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» претензію-вимогу про виконання у  30-денний термін зобов’язань за кредитним договором (тобто до 7 березня 2010 року), і повернення в повному обсязі всієї суми заборгованості.

25 березня 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з позичальника та з поручителя заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого        2014 року позов  задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Переглядаючи вказану ухвалу ВССУ в порядку ст. 355 ЦПК України, Верховний Суд України вказав наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Так, у справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за кредитним договором.

У зв’язку з порушенням боржником виконання зобов’язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 6.5 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 5 лютого 2010 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов’язаних із ним платежів.

Отже, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.