телефон +380 (50) 401 8444
Позивач зазначав, що 18 грудня 2009 року між ним та банком укладено два договори про строковий банківський вклад з виплатою відсотків річних та суми вкладу в кінці дії договору - 20 грудня 2010 року. По закінченню строку дії договорів позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів та сплату процентів, однак сум вкладів та відсотків не отримав. В порушення умов договорів йому були повернуті суми вкладів та нараховані відсотки лише 8 червня 2011 року, у зв’язку з чим він просив суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та нараховані відсотки за кожен день прострочення виплати вкладу за період з 20 грудня 2010 року по 8 червня 2011 року
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.
Переглядаючи вказану ухвалу ВССУ в порядку ст. 355 ЦПК України, Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини п’ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Таким чином, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, по день фактичного їх повернення вкладникові, а також нараховуються 3 % річних та сума відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.
ВСУ вказав, що за таких обставин суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що з банку на користь позивача необхідно стягнути відсотки по банківських вкладах до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини п’ятої статті 1061, частини другої статті 625 ЦК України.