Першочергове право орендаря на укладення з ним договору оренди земельної ділянки на новий строк може бути захищено судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем

Деталі

Опубліковано: Четвер, 30 квітня 2015, 09:04

   Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 15 квітня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-55цс15, предметом якої був спір про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов’язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди.

Суд зробив правовий висновок про те, що  Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, приватне підприємство посилалось на невизнання орендодавцем його права, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем. 

За змістом статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення  договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Отже, з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (статті 3, 12–15, 20 ЦК України; статті 3–5, 11, 15, 31 ЦПК України) необхідно дійти висновку про те, що у разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.