Визнання договору дарування недійсним помилково укладеного замість договору довічного утримання.

Верховний Суд України під час розгляду справи висловив свою правову позицію та надав судам рекомендації з приводу визнання договорів дарування, укладених замість договорів довічного утримання, недійсними.

Відповідно до чинного законодавства договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Таким чином, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо його природи, прав та обов'язків сторін, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції ВСУ для вирішення питання про наявність чи відсутність помилки– неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суду необхідно встановити: вік позивача, його стан здоров'я та потребу у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування, тощо.

Лише в разі встановлення цих обставин можна визнати договір дарування недійсним.