Про підстави зупинення розгляду однієї справи до вирішення іншої (Висновок ВСУ).

04.11.2015 року Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України було розглянуто справу № 6-923цс15 про застосування підстав зупинення розгляду однієї справи до вирішення іншої справи.

Предметом розгляду вказаної справи було звернення особи до суду про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу нерухомого майна. 

Верховний суд зазначив, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов’язаний зупинити провадження у цій справі.

В свою чергу, судами апеляційної та касаційної інстанцій при прийнятті рішень по зазначеній справі не було у повному обсязі досліджено та вказано, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої (кримінальної) справи з огляду на те, що, незалежно від установлення судом у кримінальній справі фактів стосовно шахрайських дій відповідачів відносно позивачки, у цивільній справі, предметом позову у якій є визнання недійсними правочинів, суд повинен вирішити питання про відповідність або невідповідність змісту цих правочинів ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам суспільства, його моральним засадам; про наявність або відсутність підстав для визнання недійсними спірних правочинів, передбачених статтями 228, 232 ЦК України, на які посилалась відповідачка, мотивуючи позовні вимоги, а також про те, які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

При цьому суд повинен дослідити наявні у справі докази, з’ясувати обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених цими доказами.

Таким чином, при попередньому розгляді справи були допущенні певні порушення, а саме: зупинення  провадження у справі було здійснено з порушенням пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України та всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.