Про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 07 грудня 2015, 09:56

04.11.2015 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України розглянула справу № 6-340цс15 за позовом кредитної спілки до особи про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Частинами 1,2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Але частиною третьою статті 39 цього Закону передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Серед існуючих підстав відсутня така підстава для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов’язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Це враховується лише в разі, якщо порушенням основного зобов’язання іпотекодержателю не завдано збитків.

Згідно ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у резолютивній частині рішення суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між  іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, Верховний суд України не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, в яких зазначено, що в разі якщо заборгованість за кредитом є неспівмірною із заставною вартістю предмета іпотеки, то відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки й виселення боржника із займаного жилого приміщення і тому направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.