Щодо витребування новоствореної нерухомості

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 07 грудня 2015, 10:00

04.11.2015 року Верховним судом України було розглянуто справу № 6-1920цс15 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння

Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Суд також зазначив, що майнові права на нерухомість, що є об’єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об’єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об’єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Відповідно до статті 876 ЦК України власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно статті 331 ЦК України право власності на новостворене майно та об’єкти незавершеного будівництва реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна.

Отже, застосування статті 876 ЦК України щодо визначення замовника власником об’єкта будівництва, можливо лише у взаємозв’язку зі статтею 331 ЦК України, а саме із наявністю обов’язкової умови наявності права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно. В інших випадках  відповідно до статті 376 ЦК України таке будівництво та нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, а особа яка його здійснила не набуває права власності на нього.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у справі, яка переглядається, положення статей 16, 215, 216, 876 ЦК України судом  застосовано правильно, судові рішення у справі, які переглядаються, є законними.