телефон +380 (50) 401 8444
Верховний Суд України під час розгляду справи дійшов висновку, що право власності інвестора на об’єкт нерухомого майна, як об’єкт незавершеного будівництва, не може бути визнано судом в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.
Свою позицію ВСУ мотивує тим, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Оскільки, відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний механізм, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на окремі об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
В даному ж випадку у інвестора, під час будівництва, виникло лише майнове право на нерухомість – об’єкт будівництва (інвестування), а не право власності на об’єкт нерухомого майна. У зв’язку з тим, що право власності на об’єкт інвестування інвестор може набути лише після прийняття такого об’єкта до експлуатації та в порядку встановленим Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність».