В інтересах клієнта скасувано рішення третейського суду про стягнення боргу.

            В інтересах клієнта скасувано рішення третейського суду про стягнення боргу.

            Рішенням третейського суду за позовом банківської установи до фізичної особи — позичальника та поручителів (юридичної особи і двох фізичних осіб) було стягнуто солідарно заборгованість за договором про надання траншу у сумі 1269805,86 грн., пеню та судові витрати по сплаті третейського збору.

            Відповідно до ст.51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених даним Законом.

            Зокрема, рішення третейського суду може бути оскаржено сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

            При вирішенні питання про дотримання заявником строків, передбачених ст. 51 ЗУ «Про третейські суди», суд врахував практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії, в якій наголошено, що сторони повинні мати можливість скористатись правом на вчинення позову з того моменту, коли вони ознайомились із рішеннями, що покладають на них обов'язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Як засіб спілкування між органами та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін знайомитись з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне.

            Рішення третейського судо було винесене ще 02.12.2013 року, проте у матеріалах третейської справи відсутні відомості щодо отримання заявником чи заінтересованими особами цього рішення. В свою чергу, заява про скасування рішення третейського суду подана до суду 26.05.2017 року після того, як заявник 26.05.2017 року отримав копію даного рішення, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Тому, виходячи з положень ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 55 Конституції України, суд визнав поважною причину пропуску строку на звернення до суду, та поновив цей строк.

            Виходячи зі змісту ст.51 ЗУ «Про третейські суди» та рішення КСУ № 1-рп/2008 від 10.01.2008 року, з метою захисту прав та інтересів сторін органами правосуддя, якими не є третейські суди, суд розглянув заяву по суті.

            Задовольняючи заяву про скасування рішення третейського суду за результатами розгляду справи по суті, суд зазначив, зокрема про таке.

            За змістом статей 1, 2, 6 ЗУ «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

            Згідно з частиною першою статті 12 ЗУ «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

            Однак, як вбачалось з матеріалів справи ні рамкова угода, ні договір про надання траншу, ні договори поруки не містили третейської угоди.

            Крім того, предметом за укладеними резидентами кредитним договором була іноземна валюта — долари США.

            Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

            Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

            Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який встановлює загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

            Норми цього закону, спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, носять імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків.

            Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-831цс14 дійшов правового висновку, що норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб забезпечення стабільності української грошової одиниці гривні. Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку третейськими судами.

            За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що справа, у якій було прийнято рішення третейським судом, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, що відповідно до п.1 ч.1 ст.389-5 ЦПК України та п.1 ч.3 ст.51 ЗУ «Про третейські суди» стало підставою для скасування рішення третейського суду.