В інтересах клієнта задоволено позов про звільнення майна з-під арешту.

   Під час досудового розслідування, на автомобіль, який належить громадянці В на праві власності було накладено арешт. В подальшому в порушення п.12, п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, при ухваленні вироку по кримінальній справі, судом не було визначено долю ні автомобіля, ні накладеного на нього арешту, у зв’язку з чим, автомобіль було передано на зберігання на спеціальний майданчик, де на момент звернення з позовом він і знаходився.

   Частину вартості транспортного засобу позивач сплатила з власних коштів в день складення договору купівлі-продажу, іншу частину за рахунок коштів отриманих у кредит на підставі договору з банком.

   З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між громадянкою В. та банком було укладено договір застави майна, відповідно до якого позивач передала у заставу банку вищезазначений автомобіль.

   В подальшому, позивач не в повній мірі виконала взяті на себе зобов’язання за кредитним договором та за нею утворилася заборгованість перед банком, яку стягнуто на користь банку за рішенням суду та відкрито виконавче провадження. Однак у зв’язку з існуванням арешту, що накладений слідчим районного відділу поліції, примусова реалізація автомобіля неможлива.

   Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майна або на праві володіння ним.

   Відповідно до абзацу другого п. 4-4 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України встановивши, що описане майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами або за даними вимогами, суд відповідно до ч. 7 ст. 203 ЦПК виключає це майно з опису незалежно від заявлених позивачем вимог.

   Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про знаття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

   Таким чином, суд дійшов висновку, що існування арешту, накладеного старшим слідчим районного відділу поліції на автомобіль, долю якого не було вирішено під час винесення судом вироку, перешкоджає виконанню рішення суду про стягнення суми заборгованості з громадянки В. солідарно з громадянином В. за кредитним договором, чим порушує гарантовані  як позивача, так і банка, права, передбачені договором застави, а також їх право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.