Відповідальність колишніх керівників банків. Як казав відомий класик «Добре не просто там, де нас немає, а де нас ніколи не було!»

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 08 серпня 2022, 16:41

Півтори роки здійснюємо захист колишніх працівників комерційного банку у спорі з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд намагається стягнути збитки завдані банку, які призвели до його неплатоспроможності. Це не поодинокий випадок, і навіть формується певна судова практика.

Примітним є те, що в даній категорії справ Верховний Суд поклав обов’язок доказування своєї невинуватості саме на колишніх працівників, які підпадать під визначення «керівники банку». Таким чином, кожний відповідач, який вже давно не працює в банку і незалежно від того, які функціональні обов’язки він виконував та який рівень відповідальності мав, тепер зобов’язаний доводити, що робив все для процвітання та збагачення банку. В іншому випадку настає відповідальність.

Серед таких колишніх банківських працівників в суді зібралися не лише президенти чи голови правління банку, але й головні бухгалтери, начальники структурних підрозділів, керівники управлінь.

Водночас, Верховний Суд вважає, що не має потреби чекати коли завершиться ліквідація банку для того, щоб порахувати збитки. Достатньо попередньоі оцінки майна щоб визначити його недостатність та порахувати загальну суму якоі не вистачає для погашення вимог кредиторів. Тому, не чекаючи завершення ліквідаційної процедури можна стягувати збитки з винних.

Ми не скаржимося на закон чи судову практику, а радше звертаємо увагу, що кожна окрема справа, це індивідуальна ситуація з відповідним набором фактів і доказів, наданих сторонами у їх підтвердження. Належна оцінка цих фактів і є обов‘язком суду.

Одна річ, коли мова йде про заподіяння збитків у результаті виведення активів банку і тому є належні докази. Для прикладу, придбання банком у приватних компаній через пов’язаних осіб неліквідних акцій за величезні неринкові суми, або продаж банком активів за безцінок. І тут все зрозуміло.

Інша річ, коли йдеться про кредитні операції, яким завжди притаманні ризики (стратегічний, валютний, процентний ризик, ризик держави тощо). В такій ситуації у Фонда мають бути серйозні аргументи і докази в обвинуваченні колишніх працівників банку в здійсненні свідомих та умисних дій з порушенням законодавства. Тим більше, якщо такі твердження містять висновки, що результатом дій працівників стало виникнення заборгованості та неповернення коштів банку і як наслідок визнання банку неплатоспроможним. Це як раз, наш випадок.

Розуміючи обов‘язок доведення невинуватості наших клієнтів, ми акцентували увагу судів, що кожний банк є об‘єктом інспекційних перевірок, які проводяться Національним банком України. Також банки проводять незалежний аудит, висновки якого направляються до НБУ, який у разі встановлення порушень має вживати заходи реагування. Аналіз таких перевірок та звітів в певній мірі дозволяє відстежити динаміку економічних та фінансових результатів діяльності банку, а також економічний сенс правочинів, здійснити правовий аналіз документів, які передували укладенню кредитних угод тощо. Незважаючи на перепони Фонду у наданні таких доказів, ми все ж таки відшукали правові засоби для отримання деяких інспекційних звітів НБУ за попередні періоди роботи банку та отримали висновки незалежних аудиторів, які разом надали до суду. Як можна здогадатися, всі ці перевірки та висновки були умовно позитивними.

Отже, ми підтвердили економічний сенс укладених кредитних договорів і договорів, які забезпечували їх виконання. Жодного натяку на те, що при здійсненні операцій з кредитування та їх забезпечення на протязі всієї діяльності банку, аж до дати останньої перевірки, порушення законодавства чи включення невигідних для банку умов, не здійснення належним чином правового аналізу документів, які передували укладення правочинів, ці офіційні документи, видані компетентними органами, не містили.

Розглядаючи цей серйозний спір про стягнення понад пів мільярда гривень у солідарному порядку з колишніх працівників банку, суди перших двох інстанцій погодилися з нашою позицією та відмовили у задоволенні позову Фонду.

Однак, нещодавно Верховний Суд скасував судові рішення та повернув справу на новий судовий розгляд. Верховний Суд зауважив, що необхідно більш ретельно розглянути кожний кредитний договір зважаючи на персональний склад керівників, які приймали участь у кредитуванні та наслідки невиконання договірних умов.

Верховний Суд «м‘яко натякає», що доказів невинуватості відповідачів у справі недостатньо. І саме відповідачі, як колишні керівники банку, мають довести вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення необхідних дій для запобігання завданню шкоди банку. При цьому, у висновках Верховного Суду відсутня конкретика про те, які ж саме докази, окрім уже наданих, могли б надати колишні працівники банку для підтвердження своєї невинуватості. Все це на наш власний погляд не дуже схоже на змагальність у класичному розумінні судового процесу. При тому, що всі відповідачі більше восьми років, як звільнилися з банку. Випадків порушення ними законодавства та застосування до них дисциплінарного стягнення, не зафіксовано. Доступу до матеріалів кредитних справ та інших банківських документів у них не має. Фонд надає документи вибірково, без пояснення ненадання тих чи інших доказів, із простим посиланням на їх відсутність.

Проте, Верховний Суд вказує, що саме відповідачі мають підтвердити свою добросовісну та розумну поведінку. Однак, поняття добросовісності та розумності за своєю оцінкою є доволі суб‘єктивними. А коли орган, наділений в певній мірі владними функціями та відповідальний за ліквідацію банку, не надає повну інформацію по спірним питанням, чи не слід розцінювати дії посадових осіб цього органу недобросовісними? Знайти винного у всіх негараздах легше за все, а от довести завдані збитки, не покладаючи всі економічні ризики виключно на колишніх працівників банку, це вже справжня копітка робота.

Тим не менш, ми готові до нового розгляду цієї справи і наша позиція незмінна - люди не повинні відповідати за помилки представників Фонду, а суд має забезпечити рівні можливості у доведенні кожним своєї позиції. Якщо ці вимоги будуть дотримані, то і питань без відповідей у справі не залишиться.

З рішеннями судів у справі можна ознайомитись в ЄДРСР (номер справи 922/2860/18).