телефон +380 (50) 401 8444
26 грудня 2012 року Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах розглянув справу №6-156цс12, предметом якої був спір про звільнення працівника з підстав, передбачених контрактом, в період його тимчасової непрацездатності.
При розгляді вказаного спору, ВСУ дійшов до наступного висновку «виходячи з нормативного тлумачення пп. 4, 8 ст. 36, ч.3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст.ст. 40, 41 КЗпП України та враховуючи те, що між сторонами виник спір з приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом – п. 8 ст. 36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються».
Тобто, норма ч. 3 ст. 40 КЗпП, яка зазначає, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці - не поширюється на правовідносини, які виникають з приводу припинення трудового договору з працівником з підстав передбачених контрактом.