Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань»

Деталі

Опубліковано: Середа, 30 січня 2013, 22:10

У зв'язку з цим, Вищим господарським судом України було прийнято Інформаційний лист від 27.12.2012 р. за №01-06/1941/2012, у якому суд звертає увагу на наступні зміни в законодавстві.

Статтю 86 ГПК України доповнено частиною 3, згідно з якою ухвала про накладення арешту на майно або зняття з нього арешту може бути винесена господарським судом у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, або в разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

ЦК України доповнено статтею 1057-1, яка визначає правові наслідки недійсності кредитного договору, порядок забезпечення позову про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором. У рішенні про визнання недійсним кредитного договору судом в обов'язковому порядку за заявою сторони має бути вирішено питання про застосовування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 1 статті 216 ЦК України, та визначення грошової суми, яка має бути повернута кредитодавцю. За змістом приписів статті 1057-1 ЦК України господарський суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті ЦК України, тобто у разі визнання недійсним кредитного договору, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, а також у разі визнання недійсним договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором. Дія Закону поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені після набрання ним чинності.

Внесено низку змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так, господарські суди не мають права зупиняти провадження у справах про банкрутство, порушених після набрання даним законом чинності. Законом установлено новий порядок схвалення плану санації кредиторами. Повноваження щодо схвалення плану санації боржника віднесено до компетенції зборів кредиторів, у зв'язку з чим план санації схвалюється не комітетом, а зборами кредиторів. При цьому, Закон передбачає обов'язкове погодження плану санації всіма кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

Отже, план санації вважається схваленим, якщо на зборах кредиторів таке рішення підтримане більш як половиною голосів конкурсних кредиторів та за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, письмово погодили план санації. Водночас, якщо один з кредиторів або всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, не погоджують план санації, інші кредитори можуть прийняти рішення про виділення речей, наданих у заставу з майна боржника, їх продаж на аукціоні та задоволення вимог таких кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів або рішення про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів з обов'язковим наданням господарському суду відповідного договору.

Приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання Законом чинності.

Змінами до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, який набрав чинності 19.01.2013 р., визначено новий порядок застосування Закону про банкрутство. Положення Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 р. застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності. Водночас положення Закону про банкрутство, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання ним чинності. Положення Закону про банкрутство, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами також під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом про банкрутство, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Законом також внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, встановлюється, що однією з підстав для закінчення виконавчого провадження є не ліквідація боржника - юридичної особи та передача виконавчого документа ліквідаційній комісії, а визнання боржника банкрутом.

Згідно зі змінами, копії постанов державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються також й органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Разом з тим, проводячи опис майна боржника - юридичної особи та накладаючи арешт на нього, державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. При цьому, арешт майна боржника поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна. Також, визначено граничний розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням прилюдних торгів, аукціонів або реалізацією майна боржника на комісійних умовах, який становить не більше 5% вартості реалізації майна.