Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 27 травня 2013, 07:53

Вищий господарський суд України, своїм інформаційним листом від 29.04.2013 р. за N року 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" зазначив правові позиції, які необхідно враховувати судам при розгляді справ.

 

 

1) Строк виконання грошового зобов’язання, який випливає із правовідносин купівлі-продажу та постачання, установлений спеціальною нормою ст. 692 ЦК України і не може ставитися у залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою у порядку частини другої ст. 530 ЦК України (постанова ВГСУ від 20.09.2012 р. № 12/5026/556/2012);

 

2) невиконання своїх обов’язків контрагентом боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, унаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов’язання (ст. 617 ЦК України, частина друга ст. 218 ГК України) (постанова ВГСУ від 20.09.2011 р. № 47/523);

 

3) ухилення боржника від отримання на підприємстві зв’язку листа, який містить вимогу про виконання грошового зобов’язання (відмова від його прийняття, нез’явлення на зазначене підприємство після отримання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред’явленою (постанова ВГСУ від 04.07. 2012 року № 20/5007/121/11);

 

4) одночасне стягування з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України (постанова ВГСУ від 09.04.2012 р. № 20/246-08);

 

5) за прострочення платежу за договором може бути стягнута пеня, сума якої не може перевищувати встановлений законом граничний розмір, тобто пеню, обчислену на підставі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (постанова ВГСУ від 07.12.2011 р. № 25/187);

 

6) розмір пені за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги визначений Законом України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», який виключає застосування до цих правовідносин приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (постанова ВГСУ від 22.11.2012 р. № 18/1190/12);

 

7) за наявності підстав, передбачених частиною третьою ст. 551 ЦК України, частиною першою ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду (постанова ВГСУ від 19.12.2012 р. № 5023/3165/12);

 

8) застосування пені не виключає одночасного нарахування відсотків за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), у тому числі відсотків на прострочену суму оплати товару, проданого у кредит (частина п’ята ст. 694 ЦК України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ані видом забезпечення виконання зобов’язань, ані штрафною санкцією (постанова ВГСУ від 25.09.2012 р. № 32/5005/3471/2012);

 

9) наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України (постанова ВГСУ від 01.11.2012 р. № 5011-32/5219-2012);

 

10) вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, проте унеможливлює облік розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням валюти боргу (постанова ВГСУ від 31.01.2012 р. № 18/113-53/81).