Щодо офіційного тлумачення положень частини п’ятої статті 127 Конституції України у системному зв’язку з частиною третьою цієї статті, статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Деталі

Опубліковано: Середа, 19 червня 2013, 06:11

Приводом для офіційного тлумачення зазначених норм Конституційним судом України стало конституційне звернення громадянина Суботи А.А., в якому порушенні питання щодо офіційного тлумачення окремих положень Конституції України та Закону відносно того, чи  є перелік вимог до кандидата, встановлений ч. 3 ст. 127 Конституції України та ч. 1, 2 ст. 64 Закону, вичерпним та чи є певні особисті чи морально-етичні якості кандидата підставою для усунення його від участі у доборі кандидатів на зайняття посади судді.

Розглядаючи порушене в конституційному зверненні питання, Конституційний суд України дійшов висновку, що вичерпний перелік вимог до осіб, які виявили бажання стати суддею, та до кандидатів на посаду судді встановлюється виключно Конституцією та законами України; під час проведення добору кандидатів на посаду судді до них висуваються вимоги, що передбачені ч. 3 ст. 127 Конституції України, ч. 1, 2  ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та іншими положеннями цього закону, зокрема ст. 70 щодо виявлення особистих і моральних якостей кандидатів на посаду судді, оцінка яких Вищою кваліфікаційною комісією суддів України може бути підставою для відмови у наданні  рекомендації про призначення кандидатів на посаду судді.

Врегулювання передбаченого Законом порядку набуття статусу судді узгоджується також з вимогами міжнародних актів. Так, у Європейській хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р. зазначено, що «закон встановлює обставини, за яких попередня діяльність кандидата або ж діяльність його близьких родичів з причин законних об’єктивних сумнівів, породжуваних такою діяльністю, щодо неупередженості та незалежності цього кандидата, може бути перешкодою для призначення його на посаду судді». У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності в галузі права. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 р., схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 р. № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.