Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ Узагальнено судову практику дотримання судами у кримінальному судочинстві прав людини і громадянина.

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 05 липня 2013, 05:04

Окрім цього, під час узагальнення проаналізовано й використано матеріали та узагальнення причин тривалого розгляду справ (понад   1 рік), надані судами областей, стосовно осіб, які тримаються під вартою, Міністерством юстиції України (Мін’юст), Секретаріатом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

               Метою узагальнення була перевірка стану дотримання національного законодавства та європейських стандартів прав людини і основоположних свобод в аспектах: конституційних положень щодо пріоритетності захисту прав людини; статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» щодо застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права; завдань кримінального судочинства та його засад змагальності та диспозитивності; застосування кримінального процесуального закону з урахуванням практики ЄСПЛ; виявлення помилок у застосуванні судами кримінального процесуального закону, пов’язаних із порушенням прав людини; запобігання порушенням прав людини у подальшому, а також необхідності визначення пов’язаних із цією тематикою питань, які потребують роз’яснень або законодавчого вирішення.

               Узагальнення показало, що у 2012 році серед найбільш поширених проблем, що призвели до порушення Конвенції, були зокрема: тривале провадження досудового слідства у кримінальних справах та тривалий розгляд справ судами; пoгaне поводження щодо особи, якa пеpебyвaє пiд кoнтpoлем деpжaви (в мiсцяx досудового тримання під вартою або в мiсцяx викoнaння пoкapaнь); неефективнiсть poзслiдyвaння кpимiнaльних спpaв, яке пpoвoдилocь пpaвooxopoнними оpгaнaми зa фaктaми смеpтi, зникнення oсiб, a тaкoж зa фактами пoгaнoгo пoвoдження зі сторони представників деpжaвних оpгaнiв, пеpедуciм y місцях досудового тримання осіб під вартою aбо в мiсцяx викoнaння пoкapaнь; недoлiки законодавства та судової практики, якi пpизводять до тримання особи під вартою без належної законної підстави; недоліки судової практики, що призводять до порушення права особи на справедливий судовий розгляд; недолiки сyдoвoї практики, за якoю oбвинyвaльнi виpoки нaцioнaльниx сyдiв виpiшaльнoю мipoю ґрунтуються нa визнавальних пoкaзaннях, якi бyли нaдaнi oсoбою нa дoсyдoвoмy слiдствi в якoстi свiдкa тa/aбo вiд якиx oсoбa нa стaдії cyдoвoгo слiдствa вiдмoвляєтьcя, небезпiдстaвнo ствеpджyючи про недoбpoвiльнiсть їx нaдaння.

               Підсумовуючи практику розгляду кримінальних справ судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій, ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ прийшов до висновку, що суди в цілому дотримуються вимог статей 3, 5, 6 Конвенції, однак не достатньо готові до практичного впровадження підходів і позицій ЄСПЛ.

Застосовуючи практику ЄСПЛ, суди не завжди чітко й однозначно розуміють, у чому полягає правовий зміст такого застосування. Тому досить поширеним у діяльності вітчизняних судів є абстрактне посилання на практику ЄСПЛ без вказівок на конкретне рішення міжнародного судового органу. Часто в судових рішеннях вітчизняних судів міститься посилання на конкретне рішення ЄСПЛ, але без зазначення співвідносності його з нормами національного права й обставинами конкретної справи. Ще однією проблемою є відсутність єдиних критеріїв застосування практики ЄСПЛ.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ   надано судам наступні вказівки: судам при здійсненні судочинства необхідно ширше застосовувати норми міжнародного права, зважати, що обов’язковим є не тільки врахування рішень ЄСПЛ, постановлених щодо України, а й застосування поряд із нормами національного законодавства України норм Конвенції та практики ЄСПЛ і щодо інших країн – учасниць Конвенції з метою недопущення порушення прав людини та основоположних свобод. Ухвалюючи рішення у кримінальних справах (провадженнях), з метою недопущення неправильного тлумачення та застосування норм Конвенції у контексті кожної конкретної справи свої висновки підтверджувати практикою ЄСПЛ, викладеною у його рішеннях.