Проект закону «Про внесення змін до статті 1057-1 Цивільного кодексу України (щодо унеможливлення накладення стягнення на заставлене майно фізичних осіб у випадку визнання договору застави недійсним)».

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 16 липня 2013, 09:02

Законопроектом пропонується доповнити статтю 1057-1 Цивільного кодексу України частиною шостою, щодо застосування положень цієї статті, якщо позичальником (заставодавцем) є юридична особа або фізична особа-підприємець. Тобто, сферу дії цієї суперечливої норми пропонується не поширювати на фізичних осіб, які є позичальниками, заставодавцями (майновими поручителями).

Внесення змін до статті 1057-1 Цивільного кодексу України, викликане наступним.

02.10.2012 року Верховною Радою України було прийнято в цілому проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань” (р.№ 11029 від 25.07.2012р.; суб'єкт законодавчої ініціативи – Кабінет Міністрів України).

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань” №5405-VI набрав чинності 04.11.2012р.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту:

“Законопроект розроблено з метою захисту інтересів кредиторів стосовно виконання перед ними зобов’язань з боку позичальників-юридичних осіб і активізації кредитування в країні”.

Під час підготовки законопроекту до другого читання, з тексту проекту, були  виключені положення частини шостої статті 1057-1 (в редакції проекту, прийнятій у першому читанні) стосовно накладення арешту на майно позичальника, яким визначались юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Таким чином, положення зазначеної статті 1057-1 стали поширюватись на всіх позичальників, в тому числі і на фізичних осіб, які не є суб'єктами господарської діяльності, що виходить за межі регулювання господарських відносин, визначених Господарським кодексом України, а також не є, виходячи з назви законопроекту, предметом його регулювання та не було метою законопроекту.

Як наслідок, до цивільного законодавства було внесено досить суперечливі та нелогічні новели. Наприклад, визнання недійсним договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, не звільняє майно, яке було у заставі, а навпаки призводить до накладення на нього арешту. Тобто, якщо якась особа під впливом обману або під впливом насильства уклала договір застави свого майна (майновий поручитель), забезпечивши зобов'язання іншої особи, то навіть визнання судом такого договору застави недійсним (ст.ст. 230, 231 ЦК) не звільнить такого майнового поручителя від обов'язку забезпечити чуже зобов'язання та віддати своє майно. Вочевидь таке положення є несправедливим.

Прийняття запропонованого законопроекту сприятиме захисту прав та законних інтересів фізичних осіб, які не є суб'єктами господарської діяльності, які беруть участь у кредитних відносинах в якості позичальників та заставодавців (майнових поручителів).