Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 17.07.2013 р. № 994/12/13-13.

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 22 липня 2013, 19:29

Подання містить наступні висновки.

1. Щодо порушення права на розгляд справи судом протягом розумного строку (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Вказане порушення було констатовано Європейським судом у рішенні у справі «Савенкова проти України» у зв’язку з незабезпеченням національними органами розгляду справи заявниці протягом розумного строку з огляду на те, що справа не була особливо складною, а поведінка сторін не могла виправдати тривалість провадження у більш, ніж вісім років. Європейський суд також встановив порушення ст. 13 Конвенції з огляду на відсутність у національному законодавстві засобів юридичного захисту щодо скарг стосовно тривалості провадження.

З метою усунення підстав порушення статті 6 Конвенції, констатованого Європейським судом у вказаній справі, необхідно вдосконалювати практику розгляду справ судами в контексті відповідної вимоги статті 6 Конвенції щодо «розумного строку» провадження.

 

2. Щодо порушення права на виконання рішення суду протягом розумного строку (пункт 1 статті 6, стаття 13 Конвенції та стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Вказані порушення були констатовані Європейським судом у справах «Терновік та 19 інших проти України», «Роженко та 23 інших проти України», «Штабовенко та 89 інших проти України», «Кононова та 89 інших проти України», «Писарський та 164 інших проти України» та «Цибулько та 249 інших проти України».

Вказані рішення було ухвалено Європейським судом у рамках відновленої процедури розгляду скарг, які стосуються тривалого невиконання рішень національних органів та відсутності у цьому зв’язку ефективних засобів юридичного захисту, як це передбачено пілотним рішенням у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України».

05 червня 2012 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон), розроблений у рамках вжиття заходів загального характеру на виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Проте, Закон не вирішує питання щодо погашення вже існуючої заборгованості за судовими рішеннями, відповідальність за виконання яких несе держава. Відповідно, певна кількість рішень залишиться невиконаною, а особи, на чию користь вони постановлені, залишаться потенційними заявниками до Європейського суду зі скаргами на порушення їхнього права на виконання рішення протягом розумного строку.

У цьому зв’язку Міністерством юстиції України було підготовлено проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з метою врегулювання процедури погашення заборгованості за вказаною категорією рішень, виконання яких не охоплюється процедурою, встановленою Законом.

26 лютого 2013 року вказаний законопроект було подано до Верховної Ради України (реєстраційний номер 2399). Однак, наразі проект залишається неприйнятим.

На необхідності якнайшвидшого прийняття цього закону та повного виконання пілотного рішення Європейського суду у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» неодноразово наголошувалось Комітетом міністрів Ради Європи, у його резолюціях, ухвалених на засіданнях 24-26 вересня 2012 року, 4-6 грудня 2012 та 5-7 березня 2013 року.

3. Порушення статті 6 Конвенції щодо принципів незалежності та безсторонності суду, юридичної визначеності, та принципу забезпечення розгляду справи особи «судом, встановленим законом».

Вказані порушення були констатовані Європейським судом у справі «Олександр Волков проти України». Оскільки зазначене рішення набуло статусу остаточного лише 27 травня 2013 року, а Уряд був повідомлений про це 10 червня 2013 року, наразі у співпраці з усіма причетними органами встановлюються можливі шляхи вирішення констатованих у цій справі проблем.

4. Порушення статті 2 Конвенції (Право на життя)

Порушення статті 2 Конвенції в її процесуальному аспекті було констатовано Європейським судом у рішенні у справі «Слюсар проти України», а у контексті позитивних зобов’язань держави щодо захисту життя осіб - у справі «Мосендз проти України».

Проблеми, на які Європейський суд вказував, констатуючи порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції у справах щодо України, частково вирішуються положеннями нового Кримінального процесуального кодексу. Проте, окрім цього необхідно привести практику правоохоронних органів з розслідування кримінальних справ у відповідність з вимогами цієї статті Конвенції.

Щодо справи «Мосендз проти України» зазначається, що заходами загального характеру для виконання цього рішення є недопущення практики застосування нестатутних заходів впливу та жорстокого поводження щодо осіб, які проходять військову службу, з боку вищестоящих військовослужбовців, а також приведення судової практики у відповідність з ст. 13 Конвенції щодо забезпечення права особи на ефективний засіб юридичного захисту.

5. Щодо неналежних умов тримання під вартою (стаття 3 Конвенції - заборона катування).

Зазначене порушення було констатоване Європейським судом у справі «Сізарєв проти України» з огляду на твердження заявника щодо неналежності умов його тримання під вартою в Євпаторійському ІТТ.

6. Щодо жорстокого поводження та/або непроведення ефективного розслідування відповідних скарг, а також: незабезпечення державними органами безпеки заявника під час тримання його під вартою (стаття 3 Конвенції - заборона катування)

Зазначені порушення було встановлено Європейським судом у справах: «Сізарєв проти України» та «Карабет та інші проти України».

Так, у справі «Сізарєв проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 3 Конвенції у зв’язку з тим, що держава-відповідач є відповідальною за жорстоке поводження, якого зазнав заявник з боку його співкамерника в Євпаторійському ІТТ, оскільки не забезпечила його безпеку під час тримання під вартою відповідно до національного законодавства.

З метою вирішення проблем, які призводять до порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції державним органам необхідно забезпечувати безпеку осіб, які перебувають під їхнім контролем, а також забезпечувати належний баланс застосування сили при проведенні спеціальних заходів у виправних колоніях.

Щодо порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції зазначається, що вказане порушення вже було визнано системним в Україні (рішення у справі «Каверзін проти України»). З метою вирішення проблем, які призводять до постійної констатації цього порушення необхідно привести практику здійснення розслідування скарг про погане поводження та катування у відповідність з вимогами Конвенції та практикою Європейського суду; привести у відповідність до вимог ст. З Конвенції судову практику розгляду скарг осіб щодо катування їх працівниками правоохоронних органів.

Проблеми, на які Європейський суд вказував констатуючи порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції у справах щодо України, частково вирішуються положеннями нового Кримінального процесуального кодексу. Проте, окрім цього необхідно привести практику правоохоронних органів з розслідування кримінальних справ за скаргами про жорстоке поводження у відповідність з вимогами цієї статті.

Також, з метою усунення підстав для вказаного вище порушення Міністерство юстиції систематично звертає увагу Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України, Державної пенітенціарної служби України, а також судів на суть порушень, що констатуються Європейським судом.

7. Порушення статті 5 Конвенції (Право на свободу та особисту недоторканність)

Порушення вказаного положення було констатоване Європейським судом у справах «Сізарєв проти України» та «Дьяченко проти України».

Так, аналіз зазначених рішень свідчить, що до встановлення порушення вищезазначеного положення призвели наступні фактори:

-        необґрунтованість рішення про обрання заявнику запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

-        нерозгляд національними органами альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів;

-        тривалість та необґрунтованість тримання під вартою;

-        незабезпечення апеляційним судом швидкого розгляду скарги заявника щодо законності тримання його під вартою.

З огляду на суть констатованих у цих рішеннях порушень, вони належать до справ групи «Харченко». Відповідно, заходи загального характеру на їх виконання є такими самими, що і для решти рішень цієї групи, та полягають у вирішенні проблем, пов’язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У цьому зв’язку зазначається, що положення нового Кримінального процесуального кодексу України передбачають докорінно нову процедуру застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, що відповідає вимогам Конвенції та практики Європейського суду, і, таким чином, усувають законодавчі недоліки, що лежали в основі відповідних порушень статті 5 Конвенції.

 

8. Щодо втручання у приватне життя особи (стаття 8 Конвенції - право на повагу до приватного та сімейного життя)

Зазначене порушення було констатовано Європейським судом у справі «Олександр Волков проти України». Так, Європейський суд встановив це порушення з огляду на те, що втручання у приватне життя заявника, яким було його звільнення з посади судді, не було законним, оскільки воно здійснювалось з порушенням встановленої законодавством процедури особистого голосування народних депутатів; застосовні при цьому законодавчі положення не були передбачуваними щодо їхніх наслідків та не забезпечували гарантій від свавілля.

Оскільки зазначене рішення набуло статусу остаточного лише 27 травня 2013 року, а Уряд був повідомлений про це 10 червня 2013 року, наразі у співпраці з усіма причетними органами встановлюються можливі шляхи вирішення констатованих у цій справі проблем.

9.  Щодо відносин батьків і дітей (стаття 8 Конвенції - право на повагу до приватного та сімейного життя)

Зазначене порушення було констатовано Європейським судом у справі «Хабровські проти України»

З метою виконання рішення Європейського суду у справі «Хабровські проти України» та уникнення надходжень аналогічних скарг до Європейського суду необхідно вдосконалити процедуру розгляду судами справ про повернення дітей, незаконно вивезених з території інших держав, а також виконання органами Державної виконавчої служби України відповідної категорії рішень з урахуванням вимог статті 8 Конвенції.

10. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (Право на майно)

Зазначене порушення було констатовано Європейським судом у справі «Карабет та інші проти України». Так, зокрема, заявники у цій справі скаржились, що після проведення обшуків у їхніх камерах, їм не було повернуто їхні особисті речі. З огляду на ненадання Урядом переконливих доказів щодо повернення заявникам всіх їхніх особистих речей, Європейський суд встановив порушення статті 1 Першого протоколу.

З метою уникнення вказаного порушення необхідно забезпечити недопущення практики неповернення працівниками Державної пенітенціарної служби України речей, вилучених під час обшуку у засуджених та які зберігаються ними на законних підставах.

В Інформаційному листі від 17.07.2013 р. № 994/12/13-13 Вищий адміністративний суд України повідомляє, що зі змістом вищевказаних рішень Європейського суду з прав людини можна ознайомитися на сайті Міністерства юстиції України (minjust.gov.ua) у розділі «Захист інтересів держави в Європейському суді» та в інформаційно-правовій системі «ЛІГА:ЗАКОН».