Інформаційний лист ВГСУ №01-06/1149/2013 від 07.08.2013 р. «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Деталі

Опубліковано: Середа, 14 серпня 2013, 20:17

У даному листі Вищий господарський суд України звертає увагу, що частина 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  (далі – Закон) відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких слід також відносити спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, а також спори, пов'язані  з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та  судового збору, сплаченого кредиторами. У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення  провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає  вимогам, зазначеним у Законі.

Суд звертає увагу на те, що боржник може задовольнити (частково чи повністю) вимоги кредиторів до підготовчого засідання суду, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться лише за результатами підготовчого засідання господарського суду. Якщо до підготовчого засідання вимоги кредитора (кредиторів) задоволено боржником частково і загальна сума безспірних  грошових вимог складає менше встановленого Законом  розміру , господарський суд відмовляє у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Грошові вимоги засновників (учасників) боржника - юридичної особи, які виникли з такої участі, не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів. Вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства задовольняються у ліквідаційній процедурі у п'яту чергу.

Стаття 30 Закону містить новелу, пов'язану з погодженням плану санації забезпеченими кредиторами. Якщо всі забезпечені кредитори заперечують проти погодження плану санації, інші кредитори на зборах кредиторів можуть прийняти одне з рішень, передбачених частиною 3 зазначеної статті Закону, а саме: про виділ забезпечених речей із майна боржника, їх продаж на аукціоні в порядку, встановленому Законом, та задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів, або прийняти рішення про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.

У разі заміщення активів створюється господарське товариство, якому передаються всі активи та майнові права боржника, в тому числі відступаються права вимоги, з переведенням на нього пропорційно боргів за вимогами поточних кредиторів. Розмір статутного капіталу новоствореного товариства визначається як різниця між вартістю майнових активів та вартістю боргів за вимогами конкурсних кредиторів.

Задоволення боржником  у повному обсязі вимог кредиторів за рахунок суми, вирученої внаслідок заміщення активів та їх продажу,  є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство боржника за заявою керуючого санацією у зв'язку з затвердженням звіту керуючого санацією.

Відповідно до статті 37 Закону ліквідаційна процедура вводиться строком на дванадцять місяців без можливості продовження.

З урахуванням обставин конкретної справи та з метою забезпечення ефективної роботи ліквідатора банкрута ліквідаційна процедура може бути введена на строк, менший ніж 12 місяців.

Господарський суд може встановити періодичність (не рідше ніж один раз на місяць) подання ліквідатором суду звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище та майно боржника, а також про заплановані заходи щодо продажу майна боржника.

У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд застосовує заходи, передбачені частиною 12 статті 41 Закону, а саме: припиняє повноваження ліквідатора і призначає нового ліквідатора.

З метою забезпечення реалізації передбачених чинним законодавством прав органів державної податкової служби (зокрема, щодо проведення перевірки боржника) постанова про визнання боржника банкрутом повинна надсилатися відповідному органу.

Визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури не перешкоджає застосуванню до боржника в подальшому процедур санації та мирової угоди, за винятком спрощеної процедури банкрутства, передбаченої статтею 95 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), оскільки метою введення останньої є припинення (ліквідація) господарюючого суб'єкта.

Якщо в ліквідаційній процедурі бере участь юридична особа, якій передаються в управління непродані активи боржника, то у цьому випадку боржником і кредиторами укладається мирова угода, яка згідно з приписами частини 9 статті 77 Закону підписується керівником такої юридичної особи і повинна передбачати, зокрема, задоволення грошових вимог кредиторів на суму вартості майна боржника. Провадження у справі про банкрутство у такому випадку може бути припинено лише у зв'язку із затвердженням мирової угоди. Розірвання  і визнання недійсною відповідної мирової угоди та відновлення вимог кредиторів здійснюється на загальних підставах, встановлених Законом.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом заяви з грошовими вимогами, що виникли під час проведення процедур банкрутства, надсилаються кредиторами безпосередньо до господарського суду. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» такі заяви оплачуються судовим збором.

Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону (для конкурсних кредиторів). За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів і формуються представницькі органи кредиторів.

З метою запобігання порушенню прав кредиторів господарський суд відповідно до частини 10 статті 41 Закону може зобов'язати ліквідатора надавати інформацію щодо продажу майна боржника (умов, порядку та черговості продажу).

Організатор аукціону згідно з частиною 6 статті 49 Закону визначається замовником аукціону за конкурсом. Чинним законодавством не передбачено ліцензування діяльності з проведення торгів, тому організатором аукціону може бути особа, яка відповідно до установчих документів має право на здійснення такої діяльності. Господарський суд має перевіряти порядок визначення організатора аукціону.

Якщо оприлюднення оголошення про проведення аукціону на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України не здійснено у порядку, передбаченому Законом (зокрема, з технічних причин), господарський суд за клопотанням арбітражного керуючого, комітету кредиторів або з власної ініціативи може зобов'язати організатора аукціону розмістити відповідне оголошення в офіційних друкованих органах (газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр») із зазначенням адреси веб-сайту організатора аукціону, на якому розміщено повний текст оголошення з відомостями, передбаченими Законом.

Порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, здійснюється у підготовчому засіданні суду за результатами перевірки судом дотримання заявником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного та господарського законодавства та вимог частини 4 статті 11 Закону щодо наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Вирішення питання щодо визнання банкрутом  такого боржника та призначення ліквідатора повинно здійснюватися в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі, в якому судом перевіряється поданий ліквідаційний баланс боржника та з'ясовується факт недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів. Ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого  на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (частина друга статті  95 Закону).

 Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини 6 статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону (вимоги конкурсних кредитоів). За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів.

Залежно від кількості кредиторів та/або значних майнових активів боржника, що ліквідується власником, у справі про банкрутство можуть бути створені представницькі органи кредиторів за рішенням господарського суду.

У разі припинення провадження у справі банкрутство на підставі пункту 11 частини 1 статті 83 Закону (якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника) сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого покладається на кредитора, за заявою якого порушено провадження у справі.