Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної власності».

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 30 серпня 2013, 20:34

Метою даного законопроекту є забезпечення удосконалення системи управління об’єктами державної власності, створення сприятливих умов для оптимізації структури державного сектору економіки та запровадження ринкових методів управління об’єктами державної власності.

Законопроектом пропонується внести зміни до Господарського кодексу України, Закон України  "Про господарські товариства", Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України “Про приватизацію державного майна”, Закон України "Про холдингові компанії в Україні", Закон України “Про управління об’єктами державної власності”, Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, Закон України “Про Фонд державного майна”.

Статтю 89 ГК України пропонується доповнити положенням про те, що особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються Законом України “Про управління об’єктами державної власності”.

Пропонується розширити статтю 23 Закону України  "Про господарські товариства" відносно органів управління товариством та їх посадових осіб. Так, до складу колегіального виконавчого органу (дирекції) господарських товариств (крім акціонерних) можуть включатися незалежні директори. Незалежний директор – член колегіального виконавчого органу (дирекції), який не має будь-яких ділових, родинних або інших зв'язків з посадовими особами товариства та не є або не був протягом останніх трьох років головою чи членом виконавчого органу, ревізійної комісії товариства, посадовою особою органів управління дочірніх підприємств товариства.

Незалежним директором не може бути особа, яка:

- є афілійованою особою товариства чи осіб, які є сторонами за правочинами з товариством, сукупний обсяг яких протягом року перевищує 5 відсотків балансової вартості активів товариства на початок фінансового року;

- отримує від товариства будь-які доходи, за винятком доходів у вигляді винагороди за виконання функцій члена дирекції;

- є власником частки більше ніж 5 відсотків статутного капіталу товариства (самостійно або разом з афілійованими особами);

- є державним службовцем;  

- є аудитором товариства або була ним протягом трьох років, що передували його обранню до складу дирекції;

- бере участь в аудиті товариства як аудитор, що працює в складі аудиторської організації, або брала участь у такому аудиті протягом трьох років, що передували його обранню до складу дирекції.

Кваліфікаційні вимоги, правила відбору та оцінки ефективності діяльності незалежних директорів визначаються у статуті господарського товариства.

Незалежний директор є членом колегіального виконавчого органу (дирекції) та має рівні права і обов’язки з іншими його членами.

Здійснюючи повноваження члена колегіального виконавчого органу (дирекції), зокрема голосуючи на його засіданнях, незалежний директор керується власним професійним досвідом щодо доцільності прийняття відповідних рішень.

З незалежним директором укладається цивільно-правовий договір.

Незалежний директор здійснює свої повноваження з дотриманням умов укладеного з ним договору та статуту товариства.

 

 

 

 

Законопроектом розширено перелік об’єктів оренди державного та комунального майна, яке може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду, до якого включається й нерухоме майно судових, правоохоронних і митних органів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій. Передача такого майна в оренду допускається за умови, що загальна площа нерухомого майна таких органів, яка не передається в оренду, у повному обсязі забезпечує виконання покладених на них завдань.

 

Статтю 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” доповнено положенням про те, що не підлягають приватизації державні пакети акцій акціонерних товариств, створених шляхом корпоратизації державних підприємств, включених до Переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

 

Крім того, пропонується розширити повноваження Кабінету Міністрів України щодо управління об’єктами державної власності, зокрема в частині прийняття рішення про перетворення підприємств, що не підлягають приватизації, у державні акціонерні товариства.

 

Законопроектом також пропонується внести зміни до ст. ст. 6, 7-1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні". Так, ініціатор утворення державної холдингової компанії подає органу, уповноваженому управляти державним майном, зокрема відповідне техніко-економічне обґрунтування (бізнес - план) разом з іншими документами, передбаченими рішенням Кабінету Міністрів України.

Повноваження з управління корпоративними правами держави стосовно державної холдингової компанії, у тому числі питання щодо їх передачі відповідним суб’єктам управління, здійснюються відповідно до вимог Закону України “Про управління об’єктами державної власності”, інших актів законодавства з питань управління корпоративними правами держави як об’єктами державної власності.

Статутний капітал Державної керуючої холдингової компанії формується за рахунок належних державі пакетів акцій, часток розміром понад 50 відсотків статутного капіталу господарських товариств, акцій державних холдингових компаній, а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення її діяльності.

 

Численні зміни та доповнення пропонується внести до Закону України “Про управління об’єктами державної власності”. Так, до об'єктів управління державної власності належить, зокрема, державне майно, що використовується для забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів, управління яким здійснюється в порядку, визначеному цим Законом та/або окремими законами; майно, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства та повертається в державну власність за рішенням суду.

Управління  господарськими організаціями, у статутному капіталі   яких є корпоративні права держави, здійснюється суб'єктами управління об'єктами державної власності через призначення  уповноважених представників держави. Уповноваженому представнику держави надається доручення на представництво та завдання на голосування з питань порядку денного загальних зборів та засідань наглядових рад господарських товариств.

Суб’єкти управління об’єктами державної власності у строк не пізніше 1 серпня року, що настає за звітним, подають центральному органу виконавчої влади з питань формування державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та забезпечення реалізації єдиної державної податкової та митної політики, а також центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері управління об’єктами державної власності, інформацію про кожне господарське товариство, яке має заборгованість із сплати дивідендів до Державного бюджету України, та розмір цієї заборгованості.

Закон України “Про управління об’єктами державної власності” пропонується доповнити ст. 11² «Особливості управління господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави». Так, в акціонерних товариствах, у статутному капіталі яких є державна частка, створення наглядової ради є обов’язковим незалежно від кількості акціонерів. До складу наглядових рад акціонерних товариств, у статутному капіталі яких є державна частка, можуть включатися незалежні члени наглядових рад.

Рішення про призначення незалежних членів наглядових рад акціонерних товариств ініціюється уповноваженими органами управління відповідно до закону. Незалежний член наглядової ради – член наглядової ради, який не має будь-яких ділових, родинних або інших зв'язків з  посадовими особами товариства  та не є або не був протягом останніх трьох років головою чи членом виконавчого органу товариства, ревізійної комісії товариства, посадовою особою органів управління дочірніх підприємств товариства.

Обмеження, згідно з якими особа не може бути незалежним членом наглядової ради акціонерного товариства, аналогічні обмеженням, встановленим даним законопроектом для незалежного директора господарського товариства.

Кількість незалежних членів наглядової ради визначається у статуті  акціонерного товариства. Кількість незалежних членів наглядової ради акціонерного товариства, 100 відсотків акцій яких перебувають у державній власності, не перевищує 10 відсотків кількісного складу наглядової ради. Включення незалежних членів наглядових рад до складу наглядових рад здійснюється за результатами конкурсного відбору.

Незалежними членами наглядової ради в акціонерних товариствах, у статутному капіталі яких державна частка перевищує 50 відсотків, можуть бути фізичні особи, що мають повну вищу освіту та досвід роботи не менше трьох років у складі наглядових рад чи виконавчих органів акціонерних товариств або на керівних посадах компаній з управління активами, корпоративних фондів, фінансових установ.

Вимоги до незалежних членів наглядових рад у акціонерних товариствах, у статутному капіталі яких державна частка перевищує 50 відсотків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З незалежним членом наглядової ради укладається цивільно-правовий договір. Незалежний член наглядової ради здійснює свої повноваження з дотриманням умов укладеного з ним договору та статуту товариства. Кваліфікаційні вимоги, правила відбору та оцінки ефективності діяльності незалежних членів наглядової ради визначаються у статуті товариства та відповідно до закону. Незалежний член наглядової ради акціонерного товариства  має рівні права і обов’язки з іншими її членами.

Здійснюючи повноваження члена наглядової ради товариства, зокрема голосуючи на її засіданнях, незалежний  член наглядової ради керується власним професійним досвідом щодо доцільності прийняття відповідних рішень. У своїй діяльності незалежний член наглядової ради керується принципом лояльності до акціонерного товариства, який полягає у забезпеченні пріоритетності інтересів товариства як суб’єкта господарювання (у разі виникнення конфлікту інтересів із його акціонерами) і реалізується незалежним членом наглядової ради у межах повноважень і спосіб, що визначені законом та статутом товариства.

Незалежні члени наглядових рад голосують з усіх питань, включених до порядку денного засідання наглядової ради.

У господарських товариствах (крім акціонерних), у статутному капіталі яких є державна частка, створення колегіального виконавчого органу (дирекції) є обов’язковим.

До складу колегіального виконавчого органу (дирекції) господарських товариств (крім акціонерних), у статутному капіталі яких є державна частка,  можуть включатися незалежні директори.

Рішення про призначення незалежного директора ініціюється уповноваженими органами управління відповідно до закону. Включення незалежних директорів до складу колегіального виконавчого органу (дирекції), здійснюється за результатами  конкурсного відбору.

Вимоги до незалежних директорів  у господарських товариствах (крім акціонерних), у статутному капіталі   яких   державна   частка перевищує 50 відсотків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Конкурсний відбір незалежних членів наглядових рад та незалежних директорів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, у встановленому ним порядку.

 

Посадовим особам суб’єктів управління, які виконують завдання з управління об'єктами державної власності, зокрема в частині опрацювання питань погодження господарських рішень органів управління державних підприємств або щодо управління корпоративними правами держави в межах повноважень члена, голови наглядової ради або голови ревізійної комісії господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, може виплачуватися винагорода. Порядок надання, умови та розмір винагороди визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

До Закону України “Про Фонд державного майна” пропонується внести зміни, згідно яких Фонд державного майна України надає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері управління об’єктами державної власності в установленому цим органом порядку звіти про виконання функцій з управління об'єктами державної власності (в тому числі корпоративними правами держави) інформацію про показники фінансового плану підприємств, установ та організацій, а також господарських товариств, що належать до сфери його управління.

 

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” про пропонується доповнити статтею 141¹ «Особливості управління об'єктами державної власності у системі забезпечення функціонування судової влади».

Так, до об'єктів управління державної власності у системі забезпечення функціонування судової влади належить державне майно, яке закріплене за Конституційним Судом України, Верховним Судом України, вищими спеціалізованими судами; судами загальної юрисдикції, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, органами суддівського самоврядування, Національною школою суддів України; державними комерційними підприємствами, установами та організаціями, що утворені Державною судовою адміністрацією України.

Суб’єктами управління об'єктами державної власності у системі забезпечення функціонування судової влади є Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди – щодо закріпленого за ними державного майна; Державна судова адміністрація України – щодо державного майна, яке закріплене за Державною судовою адміністрацією України, судами загальної юрисдикції, органами суддівського самоврядування, державними комерційними підприємствами, установами та організаціями, що нею утворені; Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо закріпленого за нею державного майна, а також щодо державного майна, яке закріплене за Національною школою суддів України.

Державне майно, що закріплене за Конституційним Судом України, Верховним Судом України, вищими спеціалізованими судами, може бути об’єктом передачі між такими судами за їх взаємною згодою. Списання та відчуження такого державного майна здійснюється згаданими суб’єктами у встановленому законодавством порядку. Державне майно, що закріплене за судами загальної юрисдикції, може бути об’єктом передачі між такими судами за їх взаємною згодою та за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Державне майно, що закріплене за судами загальної юрисдикції, органами суддівського самоврядування, може бути передане в оренду, списане, відчужене такими суб’єктами за згодою Державної судової адміністрації України. Державне майно, що закріплене за Державною судовою адміністрацією України, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, може бути списане, відчужене згаданими суб'єктами у встановленому законодавством порядку. Державне майно, що закріплене за Національною школою суддів України, може бути передане в оренду, списане, відчужене за згодою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.