Роз’яснення ДПС України від 06.09.2013 р. (відносно періоду проведення документальної (планової, позапланової) та фактичної перевірки суб’єктів господарювання).

Деталі

Опубліковано: Середа, 11 вересня 2013, 20:16

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПКУ визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПКУ).

Терміни зберігання ділової документації також визначено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. N 578/5. Встановлені переліком терміни є мінімальними.

Більшість документів, які підприємство використовує у своїй господарській діяльності, зберігаються три роки, але деякі документи необхідно зберігати від 5 до 75 років, зокрема, відомості для нарахування зарплати. Щодо окремих документів переліком передбачено додаткові обмеження, зокрема, деякі документи знищуються лише після перевірки державними податковими органами.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ст. 102 ПКУ визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абз. першому п. 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано або посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Враховуючи вищезазначене, діючими нормами законодавства не встановлено обмежень щодо періоду проведення перевірки платника податків органами доходів і зборів.

Слід зазначити, що у разі проведення документальної (планової, позапланової) або фактичної перевірки суб'єкта господарювання з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи доходів і зборів, платник податків повинен надати в повному обсязі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, та зберігання яких регламентується діючими нормативно-правовими актами. При цьому, грошове зобов'язання платника податків визначається органом доходів і зборів лише за визначені ПКУ періоди.