Інформаційний лист ВГСУ № 01-06/1293/2013

Деталі

Опубліковано: Четвер, 19 вересня 2013, 20:26

04.11.2012 року вступив в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо виконання господарських зобов'язань" (пункту 6 розділу I, набирав чинності 19.01.2013, далі - Закон), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Господарського кодексу, до Цивільного кодексу, до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до Закону України "Про виконавче провадження". Законом визначено, визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, господарський суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов’язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно. З приводу цих змін ВГСУ було винесено рекомендаційний лист від 27.12.2012 за № 01-06/1941/2012, який в подальшому був доповнений листом ВГСУ №01-06/1293/2013 від 04.09.2013року, а саме пункт 4 викладено у такій редакції «Дія Закону поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені як до, так і після його набуття чинності». Такі висновки суду вказують на зворотню дію у часі положень наведеного Закону, що на думку правознавців є суперечливим.

В свою чергу, рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999г. у справі № 1-рп/99 було офіційно роз'яснено тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якого положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується людини і громадянина (фізичної особи), і як наслідок, не стосуються взаємовідносин між юридичними особами.

Таким чином,  у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань", та виданого на його виконання інформаційних листів ВГСУ від 04.09.2013 року № 01-06/1293/2013 та від 27.12.2012 року № 01-06/1941/2012, враховуючи, що рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, то у разі визнання кредитного договору недійсним та неповернення кредитодавцю позичальником або поручителем боргу, кредитодавець по -перше, вправі звернути стягнення на арештоване з метою забезпечення виконання основного зобов'язання майно, яке може належати як позичальнику, так і відмінному від нього поручителю, і по-друге, за зобов'язаннями, що виникли як після, так і до набрання чинності вищезазначеним Законом.

Проте, так і залишилось відкритим питання щодо можливості звернення стягненя на арештоване майно, яке належить поручителю — громадянину, відмінному від позичальника у разі визнання недійсним кредитного договора, що був укладений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань", що відповідно до приписів  ч. 1 ст. 58 Конституції України може стати предметом обгрунтованого захисту в суді, оскільки до внесення зазначених змін діяли однозначні норми, що іпотека, порука, застава припиняють дію у разі припинення основного, тобто в даному випадку, — кредитного зобов'язання.