Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного Суду України"

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 08 жовтня 2013, 14:54

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ГПК України, ЦПК України, КПК України та КАС України, які полягають у наступному.

Пропонується закріпити, що висновки, які викладені у судових рішеннях Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із висновками  Верховного Суду України. Вищі спеціалізовані суди зобов'язані привести свої роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні справ відповідної юрисдикції у відповідність із висновками, які викладені у судових рішеннях Верховного Суду України.

Зміни до статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачають, що Верховний Суд України має забезпечувати однакове застосування норм законодавства України не лише судами (судом) касаційної інстанції, а й всіма іншими судами загальної юрисдикції.

 Законопроектом пропонується внести зміни до статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, надати Верховному Суду України такі повноваження:

– переглядати справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норми процесуального права, пов’язаної з визначенням порядку судочинства, в якому належить здійснювати розгляд справи;

– переглядати справи з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в судовому рішенні Верховного Суду України;

– вести та аналізувати судову статистику, узагальнювати судову практику, спільно з вищими спеціалізованими судами вивчати у судах нижчого рівня практику застосування норм законодавства України;

– надавати судам загальної юрисдикції роз’яснення рекомендаційного характеру щодо застосування норм законодавства України;

– надавати висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням судової системи України;

– розглядати справи про надання висновку щодо правильного застосування судами загальної юрисдикції норм законодавства України;

– розглядати справи про визначення порядку судочинства, в якому належить здійснювати розгляд конкретної справи тощо.

Пленум Верховного Суду України, у разі встановлення суперечності між висновками, які містяться у судових рішеннях Верховного Суду України, визначає той із них, який є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, надає судам роз'яснення рекомендаційного характеру щодо застосування норм законодавства України.

 

Підставою апеляційного та касаційного оскарження рішення суду пропонується також визначити невідповідність оскаржуваного судового рішення висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України.

Законопроектом також пропонується запровадити механізм розгляду справ Верховним Судом України за запитами судів загальної юрисдикції про надання висновків щодо правильного застосування норми права (норми закону України про кримінальну відповідальність) у разі встановлення судом під час розгляду справи невизначеності щодо правильного застосування норми матеріального права (норми закону України про кримінальну відповідальність) чи норми процесуального права, пов’язаної з визначенням порядку судочинства, в якому належить здійснювати розгляд справи.

Право на звернення до Верховного Суду України про перегляд судових рішень пропонується надати не тільки сторонам, третім особам, прокурору, а й особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Підставами для подання заяви про перегляд судових рішень є:

1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції норми процесуального права, пов'язаної з визначенням порядку судочинства в якому належить здійснювати розгляд справи (крім кримінального провадження).

4) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції рішенню Конституційного Суду України або висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України.

За наявності підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 суд має право:

1) скасувати судове рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції;

2) скасувати судове рішення (судові рішення) і залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної або касаційної інстанції;

3) скасувати судові рішення і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду;

4) скасувати судові рішення повністю або частково і прийняти нове судове рішення чи змінити судове рішення.

За наявності підстави, передбаченої пунктом 2, суд має право:

1) скасувати судове рішення повністю або частково і прийняти нове судове рішення чи змінити судове рішення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і  направити справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Постанова Верховного Суду України, в якій міститься висновок, що суперечить висновку, викладеному в іншій постанові Верховного Суду України, який відповідно до пункту 4 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визнаний Пленумом Верховного Суду України обов’язковим, може бути переглянута Верховним Судом України за заявою однієї із сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.

Даний законопроект має на меті вдосконалити окремі положення законодавства України щодо діяльності Верховного Суду України, підвищити ефективність діяльності найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції, забезпечити єдність системи судів загальної юрисдикції, що сприятиме реалізації одного з найважливіших прав людини – права на справедливий суд, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.