телефон +380 (50) 401 8444
Після розпаду Радянського Союзу, майно колишніх профспілкових організацій, зокрема санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, розташовані на території України, були передані Федерації профспілок України. При цьому, правовий статус майна цих організацій не змінився. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-XII та положеннями Закону України від 10.09.1991 № 1540-XII року, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України , є державною власністю України.
Водночас, профспілки діяли за загальним статутом профспілок Радянського Союзу і вважалися загальносоюзною громадською організацією.
Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, які перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Однак, деякі профспілкові організації Федерації профспілок України ще до прийняття зазначених постанов вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації та розпорядилися за своїм розсудом належним їм майном. Крім цього, в результаті перетворень були створені господарські товариства, яким було передано майно колишніх профспілкових організацій. Відчуження майна обумовлено необхідністю належного утримання таких об'єктів і забезпечення їх функціонування. Зі зрозумілих причин у громадських організацій фінансові можливості обмежені. Суб'єкти господарської діяльності готові були вкладати гроші, але хотіли отримати гарантії можливості надалі використовувати такі об'єкти з метою отримання прибутку. Способи передачі майна були різні (купівля-продаж, передача до статутного капіталу новостворених організацій та ін.). В результаті, фактично з'явилися нові законні власники майна колишніх профспілкових організацій. Як наслідок, виникла безліч судових спорів про право власності на майно профспілкових організацій.
16 вересня 2014 Верховний суд України у справі за позовом заступника Генерального прокурора України про визнання недійсним договору, витребування майна лікувально-оздоровчого закладу профспілкової організації в державну власність підтвердив, що майно колишніх загальносоюзних організацій як і раніше знаходиться у власності держави і не може бути продано або іншим чином відчужене без згоди Фонду державного майна України.
Незважаючи на те, що рішення найвищого судового органу повністю відповідає Закону, залишилося дуже багато відкритих питань. Зокрема, хто буде відшкодовувати витрати тим особам, які придбали майно профспілкових організацій? Такі витрати складаються не ліше з виплаченої вартості об'єктів, але і грошових коштів, витрачених на підтримку майна в нормальному технічному стані на протязі багатьох років. Більш того, деякі власники здійснили поліпшення колишніх санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів у розмірі, що фактично перевищує первісну вартість цих об'єктів, що надає їм право або на відшкодування витрат, або на придбання такого майна у власність з урахуванням вже понесених витрат.
Як показує досвід, одною судовою справою подібні суперечки не закінчуються, а питання, хто ж законний власник майна загальносоюзних громадських організацій, як і раніше залишається риторичним!